Магія Львову, або як 2 секунди можуть змінити життя!

Категорія: Історії з життя 05.12.2017 2 190

Сталось це давно, але все-таки я вирішив написати про цю ситуацію, тому, що вона мені дуже сподобалась.

Уявіть, що Ви стоїте на зупинці, чекаєте маршрутку або трамвай. На годиннику 21:34. Падає легенький дощ. В руках важка сумка, а в кишені 3 гривні і прямої маршрутки чи трамваю з цієї зупинки до Вашого дому немає, потрібно пересідати. Відповідно грошей вистарчить тільки на одну маршрутку або тільки на трамвай і потім прийдеться весело пройтись під дощем по вечірньому Львові десь пів години, і не забувайте про сумку =) Звучить не весело? Це так і було в моїй голові.

Пройшов деякий час я змирився з цією чудесною думкою і почав думати за створення блогу. Ідей було так багато, що не замітив як під’їхав трамвай. Відчув себе щасливчиком. Двері відкрились прямо переді мною і я згадав про майбутню прогулянку. Почали виходити люди, я і далі думав про своє. Переді мною став якийсь хлопець і протягує мені щось. Перша думка, яка виникла в голові: «Мені тільки реклами не хватає». Стояли ми так десь секунди 2 дивлячись один одному в очі. Після чого я опустив голову і замітив, що він мені протягує білет. Його лице було дуже серйозне. Я взяв цей білет, і він швидко пішов. Не можу передати наскільки я тоді був переповнений емоціями. В голові солодка фраза: «Прогулянка відміняється! » .

Скільки ж в мене тоді було думок і який я був гордий, що живу в цьому місті. Він міг і не стояти ці 2 секунди передаючи мені цей білет. Пройти мимо і день в мене був би просто при паршивий.

Тоді я задумався наскільки важливо робити подібну маленьку доброту. Для нього це можливо був банальний вчинок, але мені він зекономив багато часу і приніс багато позитиву.

Наступного дня, в маршрутці слухаючи книжку «Монах який продав свій феррарі» я все ще був під враженням від тієї ситуації. Ми під їхали до зупинки і люди почали заходити. В той час я дивився в вікно і вдумувався в голос диктора, але після деякого часу я зрозумів, що ми довго стоїмо. Знявши навушники я зрозумів, що це через те, що зайшла бабуся і не заплатила, і водій довго їй пояснював, що треба заплатити або він не поїде. В очах бабусі було чітко видно відчай і мене здивувало, що водій дивлячись їй в очі не міг просто взяти і поїхати далі. Чомусь тоді згадав фільм «Pay It Forward/ Заплати іншому» і також вчорашня ситуація. Порився в кишені дістав 2 гривні, сидів я з самого кінця і коли мовчки встав почав йти до водія всі в маршрутці дивним поглядом почали на мене дивитись. Після чого я протягую ці 2 гривні водію і з посмішкою кажу: «За бабусю». Повертаючись на місце погляд в пасажирів був здивований, а в очах бабусі були такі щирі, як дитини емоції подяки. Саме смішне було те, що водій через пару секунд хрипким голосом сказав: «Ти ж не мусиш…». Він був правий. Я не мушу і той хлопець не мусив, але подібна дія приносить велику кількість класних емоцій. Якщо кожного дня ми будемо робити хоч і маленьку, але доброту іншій людині більшість людей будуть щасливі!

Тож я закликаю Вас дописати подібний пункт в список привичок на кожен день. І коли буде у Вас змога помогти іншій людини, скористатись нею.

І на цьому я з Вам прощаюсь. Надіюсь ця історія Вам сподобалась.

Якщо вам сподобалася стаття, поставте лайк і буду радий прочитати вашу думку в коментарях про цей матеріал.

Поділися з друзями:

Будь частиною проекту

Напиши мені повідомлення

Можливо є якісь питання чи зауваження?
Що подобається, що ще б хотіли бачити на цьому проекті?

Написати свою думку